использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

УДК 94(477.7):355.332:356/357-058.229”Г.І.Шостак”

Анатолій Хромов

Ставлення військових чиновників Південної України до козацького питання на початку XIX ст.: Г.І.Шостак

Активне освоєння Російською імперією території Південної України на початку  XIX ст. не могло б бути реалізованим без залучення до цього процесу козацької верстви. Ситуація постійної військової загрози з боку Османської імперії та потреба господарського освоєння відвойованих земель спонукали російський уряд створювати іррегулярні козацькі формування на прикордонних землях. Місцеве керівництво активно долучалось до такої політики уряду, часто виступаючи ініціатаром влаштування окремого козацького формування. Цивільні та військові керівники Новоросійського краю виступали авторами багатьох проектів, що доводили центральному керівництву необхідність існування козацьких військ на прикордонних землях. Одним з них був Проект Дунайського козацького війська 1812 року, що так і не був втіленний в життя,  автором якого був штабс-капітан Шостак. Необхідність більш повного розуміння місця козацтва в історії півдня України вимагає звернути нашу увагу на автора проекту: з`ясувати походження, факти з життя та головне – мотиви, що спонукали його стати ініціатором створення козацького війська.

Проект Дунайського козацького війська в Південній Бессарабії 1812 р. – доволі відомий дослідникам [1;10], але ні походження, ні навіть імені автора до недавнього часу ми не знали. Віднайденні архівні документи надали змогу з`ясувати ім`я та приналежність Григорія Шостака до дворян Херсонської губернії [9;160].  Активно досліджуючи роль представників козацьких родів в історії Одеси, Гончарук Т.Г віднайшов багато з історії самого роду Шостаків, декілька фактів з життя Г.І.Шостака та його сина Василя, а  також описав життя його двох братів – Андрія Ілліча та Антона Ілліча, відомих будівельників Одеси [2;98-108].  

Нажаль нам так і не вдалося з`ясувати роки життя Григорія Ілліча Шостака але архівні та опубліковані джерела дають багато цінних фактів з його життя.

Рід Шостаків належить до когорти відомих українських козацьких родів і його представників можна простежити від кінця XV ст. на теренах Київщини та серед запорізької старшини XVIII  ст. [2;98] Окремо відмітимо, що на півдні України в XIX ст. стали відомими десятки представників цього роду, а напевно декількох родів під спільним прізвищем, ступінь спорідненності між якими залишається мало з`ясовонаю.

Г.І.Шостак крім того, що мав козацьке походження належав до дворян Херсонської губернії та мав володіння у Одеському та  Ананьївському повітах [3;2].  Крім того є свідчення про його володіння  в Тираспольському повіті, принаймі про це йдеться у зверненні „повіренного поміщика штабс-капітана Г.І.Шостока – Засядька” до Тираспольського  повітового землеміра. 20 серпня 1826 р. він звернувся з вимогою видати йому, як повіренному поміщика Шостака, документи, що засвідчують неправомірне користування землями сусідами штабс-капітана – поручиком Флоринським та кіпітаном 2-го рангу Богдановичем  [5;2].

Одним з найбільших з володінь Г.І.Шостака – були землі  „земельної дачі с.Барабольського з хутором Божий Дар Одеського повіту”   -  зараз землі напевно навколо сучасного селища Барабой Овідіопольського р-ну Одеської обл. Ці землі перейшли у його власність біля 1818 р. [6;1-5] В 1820 р. їх площа становила  8700 дес., але в серпні того ж року скоротилась на 143 дес., які за ініціативою Інзова І.М. – голови Комітету о колоністах Південної Россії, були передені колонії Мангейм [4;9]. Володіння Г.І.Шостака в с.Барабольському, за невідомих обставин, продовжували скорочуватися і вже за «Межевою книгою» від 04 листопада 1827 р. займали  територію в 5959 дес. загальної площі, на котрій мешкало «тимчасово зобов`язаних селян чоловічої статті – 53 особи, а жіночої  - 32 особи» [5;1-4].   Відмітимо важливість цієї «Межевої книги» для наших пошуків, адже саме у цьому документі зберіглося повне ім`я власника земельної ділянки: „ штабс-капітан артилерії та Кавалер Григорій Ілліч Шостак”

Можна казати про те, що Г.І.Шостак належав до крупних землевласників Південної України – відомо, що його син Василь Григорович Шостак успадкував землі в Херсонській губернії загальною площою в 20 тис. дес. та 700 осіб селян [3:2].   

Крім того Г.І.Шостак володів наприкінці XVIII – початку XIXст. будинком в центрі м.Одеси по вул.Преображенській [2;107]. Саме в цьому будинку хворів та помер 4 травня 1811 р. головнокомандувач Молдавською армією М.М.Каменський. Необхідні для поховання 20 тис. карбованців позичив сам Г.І.Шостак.

Саме за часів командування Молдавською армією М.М.Каменським  штабс-капітан Шостак був призначений головним підрядчиком військових госпіталів російської армії в Румунії. Вірогідно завдяки давньому знайомству з головнокомандувачем – Г.І.Шостак був вчителем М.М.Каменського у кадетському корпусі. Свою посаду Г.І.Шостак зберіг і після смерті М.М.Каменського, не зважаючи на відверто неприхильне ставлення до нього і прямі звинувачення у коррупції з боку ще одного з головнокомандувачів російської армії  у війни  з Туреччиною 1806-1812 рр.  – О.Ф.Ланжерона. За його спогадами „ з 11 млн. витрачених на влаштування госпіталів - … 10 млн. було розкрадено, головно через діяльність підрядчиків” і що головний підрядчик капітан Шостак, за часів перебування О.Ф.Ланжерона головнокомандувачем, особисто пропонував йому хабарь [8;427-428]. Але ці свідчення потребують критичного ставлення, бо не відомо, що заважало головнокомандувачу Молдавською армією О.Ф.Ланжерону прийняти необхідні дії проти „хабарника” Г.І.Шостака в 1811 р., а не висвітлювати це у своїх спогодах, які, як відомо, за заповітом автора могли б стати відомими широкому загалу через 50 років після смерті автора.

Після закінчення війни 1806-1812 рр. Г.І.Шостак запропонував до розгляду тодішньому головнокомандувачу Молдавської армії адміралу Павлу Чичагову проект про створення на відвойованих землях Бессарабії Дунайського козацького війська [7;3-16].  Судячи за змістом сам автор брався взяти на себе втілення проекту в життя, вірогідно, очікуючи зайняти у подальшому посаду наказного отамана новоутвореного козацького формування. Крім того Г.І.Шостак перебуваючи в діючій армії у роки війни розумів доцільність використання козацьких військ як у безпосередньо боєвих операціях проти турецького війська, так і у якості прикордонної сторожі – що закривало б землі Бессарабії від  військової небезпеки зі сторони Османської імперії. Не варто забувати й козацького походження Г.І.Шостака, ментальних чинників, що звали до відродження козацької слави.   

Переконати П.Чичагова у доцільності існування на прикордонних землях Бессарабії козацького війська Г.І.Шостаку вдалося, але не Скарлата Стурдзу  - цивільного губернатора Бессарабії, що відстоював в першу чергу інтереси місцевих крупних торговців та землевласників, які не були зацікавленні у виділенні земель під військо та побоювалися крадіжок зі сторони козацтва – пам`ятаючи про грубунки завдані ним майже усіма російськими іррегулярними формуваннями в часи війни 1806-1812 рр. Г.І.Шостак особисто їздив до Кишинева переконувати С.Стурдзу – але через жорстку позицію останнього, навіть П.Чичагов відмовився від колишнього прихильного ставлення до ініціативи створення нового козацького війська.

Проект Дунайського війська не був реалізований, а його автор до недавнього часу загадковий „штабс-капітан Шостак”, який уже на той час пішов у відставку став вести не такий помітний, принаймі для тогочасних джерел, спосіб життя. Можливо займався вихованням єдиного відомого нам нащадка – сина Василя, що народився в 1811 р.

Василь Григорович Шостак  отримав ступінь кандидата в Московському Імператорському університеті та з 30 травня 1830 р. був на службі в штаті Канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора на посаді Коллезького секретаря до 1840 р. Входив до Товариства сільского господарства Південної Росії та був автором численних публікацій у його „Записках”. Крім того був дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей.   У 1849 р. переклав та переробив французький твір з історії середньовічної торгівлі на Чорному морі, який надрукував у 1850 р. за власні кошти.  Відрізнявся тим, що не цурався свого українського походження, та приєзним ставленням до своїх селян. Помер Василь Григорович Шостак у 1862 р. [2;108]

 Життя Григорія  Ілліча Шостака ще досі приховую таємниці. Але з того, що нам відомо можна стверджувати, що він був дійсно представником тієї частини дворян півдня України, що не лише не забули свого козацького походження але намагались у нових умовах забезпечити існування на цих теренах козацтва, як окремого стану. Зрозуміло, що одним з найважливіших мотивів часто виступав особистий інтерес прихильників створення козацьких формуваннь. Але без наявності такої групи прокозацьки налаштованих осіб серед дворян, чиновників, військових в Новоросійському краю не вдалося втілити би в життя інших проектів козацьких військ.    

1. Бачинська О.А. Дунайське козацьке військо. 1828-1868 рр.: До 170-річчя заснування. – Одеса: Астропринт, 1998. – 232с.

2. Гончарук Т. Роль представників українських козацьких родів в історії Одеси кінця XVIII – першої половини XIX ст.// Одеса козацька. Наукові нариси. Вид. друге, змінене та доповнене. – Одеса: Фенікс, 2008. –С.98-108.

3.Державний архів Одеської Області, ф.1, оп.192, спр.71. – арк.1-4.

4.Державний архів Херсонської Області (Далі – ДАХО), ф.14, оп.1, спр.920. – арк.9.

5.ДАХО, ф.14, оп.1, спр.1148. – арк.2.

6.ДАХО, ф.14, оп.1, спр.1890. – арк.1-5.

7.Комунальна установа „Ізмаїльський архів”, ф.755, оп.1, спр.1., арк. 3-16

8.Ланжерон А.Ф. Война с Турцией. 1806-1812 гг.// Русская старина. – 1909 . – т.139. – С.411-431.

 9.Хромов А. Проект створення Дунайського козацького війська 1812 р. та ставлення до козацтва місцевого керівництва Бессарабії // Чорноморська минувшина. – Одеса: Фенікс, 2008. – С.159-163.

Анатолий Хромов

Отношение военных чиновников Южной Украины к казацкому вопросу в начале XIX ст.: Г.И.Шостак

В статье на основании архивных и опубликованых источников  определяется позиция военных чиновников Южный Украины по казацкому вопросу в начале XIX ст. на основании фактов из жизни штабс-капитана Г.И.Шостака – автора нереализованого проекта Дунайского казацкого войска  1812 г.  

Надруковано: Хромов А.В. Ставлення військових чиновників Південної України до козацького питання на початку XIX ст.: Г.І.Шостак // Науковий вісник ОДЕУ. – 2009. - №10(88). – С.169-173.