использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

БАХМУТСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК - військово-територіальна одиниця, підконтрольна російському уряду, розквартирована у містах Бахмут, Тор, Маяки та їх околицях у період з 1701 по 1764 рр. У документах цього часу відомий також як Бахмутський гарнізоний батальон, або ж "Бахмутська козача кампанія". Початок організаційній структурі цього полку поклали події 1701 р., коли на козаків слобідських козаків Бахмутської провінції було покладено охорону соляних копалень. З 1721 р. Б.к.п. підлягав безпосередньо Військовій колегії. В той же час тривало переселення козаків з Слобожанщини до околиць Бахмута: в 1732 р. тут вже нараховувалося 453 козака з родинами. Не всі з них переселялися з дозволу уряду. Протягом 1730-40-х років російська влада всіляко перешкоджала подібним міграціям, намагаючися утримати українське населення в межах слобідських полків, де воно знаходилося у полі зору адміністрації та виконувало державні повинності. Однак російсько-турецька війна 1735-1739 рр. продемонструвала слабку обороноспроможність провінції, яка сильно постраждала внаслідок татарської навали 1736 р. А тому у 1745 р. до Бахмута та Тора урядом було переселено 712 козаків (388 донських та 324 слобідських). Головною функцією Б.к.п. була охорона соляних заводів. Це відбилося і у гербі полку - на щиті французької форми (червоне поле) зображено дві золоті гармати, на верхній з яких сидів білий птах; під гарматами розміщувалися зелена земля з пагорбком, під яким стояв дерев'яний соляний магазин. У 1764 р. з бахмутських козаків було сформовано Луганський пікінерський полк.