использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

УКРАЇНСЬКА УКРІПЛЕНА ЛІНІЯ - система укріплень, побудованих у 1731-1733 рр. від впадіння Орелі у Дніпро до Сіверського Дінця для охорони південних кордонів Російської держави від турецько-татарських наскоків. Будівництво У.у.л. велося прискореними темпами, у атмосфері наближення війни з Туреччиною, без належного інженерно-технічного обгрунтування та врахування особливостей рельєфу. Як наслідок цього, вже у перші десятиріччя свого існування її оборонні укріплення потребували часткового відновлення. Автором проекту був головний командир корпусу російських військ в Україні генерал фон Вейсбах. У.у.л. тягнулася (вздовж рік Орелі, її притоки Берестової та притоки Сіверського Дінця - Береки). Загальна довжина У.у.л. становила 285 км. Лінія з'єднувалася суцільним високим валом та широким і глибоким ровом. По всій лінії було налагоджено шляхи сполучення, побудовано мости. Лінія мала 16 фортець і 49 редутів (невеликих, окремо збудованих укріплень, зімкнутих у вигляді багатокутника). Першою фортецею У.у.л. була Донецька (пізніше фортеця Св.Петра) зведена в гирлі р. Сухої Берічки (притока Сіверського Дінця). За нею йшли інші фортеці: Тамбовська (Бузова), Св. Михайла (Кисілівська) на р. Кисіль, Слобідська (Лузова) на р. Лузовій, Св. Олексія (Берецька) на р. Береці, Єфремівська (Троїцька) у місцевості Трійчаті Байраки, Св. Параскеви, Св. Іоана, Орловська (Дев'ята), Білевська (Десята) при Пархомових Байраках, Св. Федора (Крутояцька) на р. Орелі, Василівська (Маячківська) біля містечка Маячки, Борисоглібська поблизу Царичанки, Лівенська у гирлі р.Очі. Відстань між фортецями У.у.л. не перевищувала 20-30 верст. Поза лінією встановлювалися маяки і будки, на яких містилася спеціальна варта. До комплексу У.у.л. входили не лише укріпленя, але й слободи, які переросли згодом у великі населенні пункти. Слободи призначалися для комплектування гарнізону У.у.л. Абсолютну більшість їх населення становили росіяни - однодвірники (дрібнопомісні дворяни), яких уряд переселив з центральних російських губерній. У.у.л. лише один раз була використана за призначенням - взимку 1736-1737 рр. під час російсько-турецької війни, коли татари безуспішно намагалися взяти приступом кілька фортець. Проте це не завадило їм обійти лінію та напасти на землі слобідських полків. За Бєлградським миром 1739 р. та додатковими договорами щодо розмежування кордонів Російської та Турецької імперій, рубіж на Лівобережжі пройшов південніше - по ріках Кінські Води та Берда. Від цього часу У.у.л. стала анахронізмом. У.у.л. остаточно втрачає значення в 1770 р., після спорудження південніше неї, за 175-180 км., Дніпровської укріпленої лінії. Але царизм намагався використати її для завдань своєї внутрішньої політики щодо Запорізької Січі. У.у.л. перетинала землі Запорозьких Вольностей, перешкоджала втечам на Запоріжжя і вільному переходу запорожців на Слобідську і Лівобережну Україну.