использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com
Ю.А.МИЦИК
ПІСЛЯ ПАДІННЯ СІЧІ...
Ліквідація Запорозької Січі військами генерала Текелі у 1775 р. була яскравим виразом колоніальної політики Російської імперії, котра не зупинялась перед нищенням навіть решток української державності.
Ця трагічна подія міцно увійшла до історичної пам’яті українського народу, відбилася в численних піснях, легендах і переказах. Між тим, в історіографії про неї згадували зазвичай побіжно, на пальцях можна перерахувати дослідження, де подавалася б більш-меньш повна картина подій. Що стосується подій після 17
75 р., то виявилось ще менше охочих вивчати долю запорозьких земель. Не сприяв цьому і стан розробки джерельної бази, котрий залишав бажати кращого, тому кожне джерело з історії цих подій має особливу цінність.У центральному державному історичному архіві України у Києві є невеликий фонд 752, у котрому містяться і матеріали військово-похідної канцелярії генерал-майора П.Текелі. У справі №13 подані документи, що являють собою різноманітні рапорти і відомості командирів про стан їхніх загонів (“команд”), фінансовий стан тощо. Серед них бачимо (арк 8) відомість, завірену поручиком Петром Яковлевим, про сотню Миргородського козацького полку, яка у квітні 1776 р. стояла “по Коша дистансіям”, у російських фортецях, поставлених на колишніх землях Вольностей Війська Запорозького. Ясна річ, що ця сотня стала не лише для оборони південних кордонів імперії від можливих ворожих нападів, але й для посилення контролю над колишніми запорожцями, котрі були невдоволені ліквідацією Січі і могли підняти повстання, врешті, вивести за межі імперії масу населення, як власне і сталося. Дана сторінка історії славного колись Миргородського полку Гетьманщини досі не привертала увагу. Ще важливішим є перелік фортець, де стояли миргородці. Як бачимо, одна група козаків стояла на козацькому редуті, тобто в межах сучасного Дніпропетровська у Старому або Новому Кодаках, інша - в межах сучасного Новомосковська (колишньої Самари). Йдеться про частини, які стояли біля казенного мосту у Самарі та в Старосамарському ретраншементі. Поблизу (в Біркуті) стояла ще одна частина війська. Стояли ці війська і на місці колишньої Нової Січі, тобто в селі Покровському на Нікопольщині. Згадується і Білівська фортеця - сучасне місто Красноград Харківської області. Сокольский редут, видно, знаходився в Посамар
’ї. Отже, розташування частин Миргородського полку було добре продумане, вони стояли по колишніх козацьких “дистанціях”, на шляху зі Слобідської України до Січі, що полегшувало контроль над місцевістю, сприяло кращій охороні стратегічного шляху, врешті, давало можливість безпербійно постачати провіант командам і підтримувати з ними надійний зв’язок.Враховуючи значення даного документу, подаємо нижче його текст повністю.
№ 1
1776, квітень. – Відомість про розташування на “нижньодніпровських редутах” команд Миргородського полку.
Ведомость
о находящемся издавна для предосторожности от соседственной стороны при Нижнеднепровских редутах малоросийского Миргородского полку казачей команды с их старшинами.
Апрель дня 1776 году.
Звание чинов Сотенный асаул Старшина Козаков рядовых болных лошадей
Состояние команды 1 1 117 - 117
В Белевской крепости при казенных волах - 4 - 2
В Старосамарском ретрашменте 1 - 25 3 30
Козаков
в ретрашменте: в Биркут
ском - - 5 - 5
в Новосеченском - - 28 2 30
в редутах: в Кайдат
ском - - 10 - 10
в Соколс
кому - - 4 - 4
в Самарс
ком у казенного мосту - - 4 - 4
Итого в расход 1 1 108 9 117
С подлинной свидетельствовал поручик Петр Яковлев.
ЦДІАУК, ф.752, оп.І, № 13. [Копія кінця ХVІІІ ст.].