использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО В ДОКУМЕНТАХ І МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ АРХІВНИХ
ТА МУЗЕНИХ УСТАНОВ

Наявність документальних комплексів до історії Чорноморського козацького війська в архівосховищах Російської Федерації (ДАКК, РДВІА, АЗПРІ, РДАДА, РДА ВМФ) цілком закономірна. Переселення іррегулярного формування на Кубань зумовила перевезення його архіву та поточної документації на місця нового поселення. Сувора підпорядкованість Чорноморського війська центральним військовим і цивільним органам влади сприяла накопиченню матеріалів у цих установах із поступовою їх передачею до архівів відповідних відомств. Разом із тим активна роль Чорноморської козаччини у військових кампаніях Російської імперії, в суспільно-політичному, економічному житті країни, південного краю сприяла накопиченню документації й у відомствах Південної України. Оскільки питання наявності документальних зібрань з історії Чорноморського козацького війська в українських архівосховищах до сьогодні всебічно не вивчене, постає необхідність проведення суцільної евристики архівних та музейних фондів спеціалізованих установах.
Із огляду на особливості формування архівів колишніх губернських та повітових міст Державний архів Одеської області (ДАОО) посідає особливе місце. В місті по мірі відкриття державних установ починає накопичуватися значний масив документації, необхідної для діловодства. Водночас у канцеляріях новостворених регіональних осередків влади з'являються документальні джерела останньої чверті ХVIII століття, які були покликані допомогти з'ясувати чи зрозуміти механізми управління краєм, витоки та тенденції певних явищ, причини створення і ліквідації окремих установ, закладів, утворень, тощо. В контексті досліджуваної проблеми в першу чергу привертає до себе увагу низка актових джерел 1797 - 1799 років - іменних та сенатських указів, наказів, інструкцій, положень про визначення подальшої долі чорноморців-втікачів, сімей чорноморських козаків, які залишились у південноукраїнському регіоні; переведення груп козаків Чорноморської морської команди з-під Одеси на Тамань. Вони зберігаються у фонді "Управління новоросійського та бессарабського генерал-губернатора" (ф. 1), який почав формуватись одразу після переведення управління з Катеринослава до Одеси. Поряд з актовими джерелами знаходяться й поодинокі документи виконавчого діловодства - розпорядження, рапорти, доповідні записки про виконання вищезгаданих іменних та сенатських указів, наказів, інструкцій, положень. Копії розпоряджень, ордерів, наказів, напівофіційних листів Потьомкіна, Голєніще-Кутузова, Гудовича, де Рибаса, надісланих старшині Чорноморського козацького війська - З. Чепізі, А. Головатому, С. Білому протягом 1789 - 1790 років зберігаються у фонді "Одеського товариства історії та старожитностей" (ф. 93). Підбірку матеріалів до історії Чорноморського козацького війська завершує іменний список убитих і поранених старшин та козаків під час штурму при взятті Ізмаїла, підписаний А. Головатим 20 грудня 1790 року [16, арк. 40-89]. Копії були зняті з оригіналів документів, які зберігались у Кубанському військовому архіві, з вказівками номеру справи за загальним описом; в'язки, в якій зберігалася справа; дати написання кожного окремо взятого документу; сторінок. Вони написані від руки, мають місце виправлення, вставки, підкреслення синім олівцем окремих слів чи речень, які несуть змістовне навантаження. Більшість копій перекреслені олівцем зверху вниз косою лінією, що дає підстави говорити про їх опрацювання, використання, залучення до роботи. Ким були зняті копії з документів, з якою метою - невідомо. Принаймні дана архівна справа не містить інформації з цього приводу. Зазначимо, що перша частина архівної справи з копіями ордерів, отриманих управителем Таврійської області В. Каховським у ці ж роки, написана гарним рівним почерком без виправлень, вставок, будь-яких приміток. Видається ймовірним, що саме ці матеріали 1788 - 1791 років до історії війни з Туреччиною й участі в ній Чорноморського козацтва, а також про становлення Війська вірних козаків Чорноморських готувалися до друку дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей Є. Феліциним. Вони частково і були оприлюднені в дев'ятнадцятому та двадцятому томах "Записок" ОТІС [26, сс. 28, 105-120; 27, сс. 50-59].
Серед справ Одеської міської Думи (ф. 4) маємо справи про зарахування до одеського міщанства групи козаків Чорноморської морської команди [17].
Певна кількість документів із історії Чорноморського козацтва відклалася в Державному архіві при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (ДААРК). Матеріали зосередилися, в основному, в трьох фондах - "Таврійського обласного правління Катеринославського намісництва" (ф. 799), "Катеринославського та таврійського генерал-губернатора" (ф. 801) й особовому фонді В.С. Попова (ф. 535).
Найбільшу кількість справ стосовно Чорноморської козаччини маємо в архівному фонді Таврійського обласного правління. Саме правління, що являло собою центральний адміністративно-поліційний апарат області, було затверджено згідно з указом Катерини ІІ 2 лютого 1784 року після включення Криму до складу загального та "совещательного присутствий" і канцелярії. Воно функціонувало протягом 12 років і було ліквідовано в 1796 році в зв'язку з приєднанням Таврійської області до Новоросійського намісництва. В архівному фонді зберігається 884 справи за 1784 - 1797 роки. Разом із указами Сенату та ордерами Г.О. Потьомкіна про організацію устрою південного краю у фонді відклалося 80 справ, які безпосередньо торкаються козацтва південноукраїнських іррегулярних військ останньої чверті ХVIII століття. Маємо й 39 справ, що проливають світло на сторінки життєдіяльності чорноморців та мешканців військових земель. Більша половина матеріалів стосується втеч: з одного боку козаків з іррегулярного формування, з іншого - представників нижчих верств населення у межі військових земель з метою приєднання до складу Чорноморського козацтва. 11 справ були заведені в зв'язку із самовільними відлучками чорноморців із військових команд, пересуванням козаків на теренах України та Польщі з фальшивими паспортами, за значні прострочення терміну дії, виданих чорноморцям свідоцтв, повною відсутністю письмових документів на право пересування в межах регіону, країни [5]. Дев'ять справ повідомляють про вживання заходів для розшуку і повернення кріпаків їх власникам, віддавання під суд представників нижчих верств населення за скоєні злочини, а також стягування недоїмок із міщан, що мешкають на землях Чорноморського війська [6]. Показовою в цьому відношенні є справа про розшук на землях Чорноморського війська турбаївських мешканців, які брали активну участь у повстанні та були винні у вбивстві поміщиків Базилевських [7]. Складовою справи є низка допитів-показань учасників повстання в с. Турбаях про лідерів-козаків, найактивніших учасників заколоту, про можливі місця їх переховування в Чорноморії та розпорядження і рапорти службовців різних рангів про вживання заходів для пошуку втікачів і передання останніх під слідство. 7 справ було заведено з причини проведення слідства над козаками-чорноморцями, які звинувачувались у конокрадстві, грабунках, крадіжках, вбивствах [8]. Решта справ - звітна документація про чисельність військового населення; кількість служилого козацтва; стан полків, команд, населених пунктів, а також розпорядження, накази та рапорти стосовно повернення всіх козаків-чорноморців до військових команд для їх перепису, передислокації, отримання військового спорядження та платні [9]. У фонді зберігається 7 справ, у яких фігурують колишні рядові та офіцери козацького війська.
У 1793 році на Півдні України згідно з установленням про управління губерніями була введена посада катеринославського та таврійського генерал-губернатора. Протягом майже чотирьох років її обіймав П.А. Зубов. Короткочасність існування посади (скасована в 1796 році) не сприяла накопиченню значного пласту документів з історії краю. В архівному фонді катеринославського та таврійського генерал-губернатора (ф. 801) відклалось усього 60 одиниць зберігання, з яких 7 торкаються історії південноукраїнського козацтва останньої чверті ХVIII століття. Маємо й 4 справи стосовно Чорноморського козацтва [10].
Особливу цінність Державного архіву в Автономній республіці Крим становлять матеріали із особового фонду Попових. Сам фонд доволі об'ємний: у ньому - 3101 справа за 1653 - 1820 роки. Переважна кількість матеріалів відклалась завдяки Василю Степановичу Попову. Начальник канцелярії Г.О. Потьомкіна (1783 - 1786 роки), секретар кабінету Катерини ІІ (1786 - 1798 роки), президент державної камер-колегії, сенатор (1797 - 1799 роки) залишив по собі не тільки щоденники, напівслужбове й особисте листування, а й зберігав значну кількість документації, необхідної для повноцінного ведення діловодства в органах управління, якими завідував. Наділений головним командиром південного краю широкими повноваженнями В.С. Попов здійснював керівництво краєм при відсутності Г.О. Потьомкіна в регіоні. Тому і не викликає подиву присутність серед матеріалів фонду В. Попова значної частки документації канцелярії головного командира південного краю з питань військово-адміністративного, господарського устрою, пересування військових команд в межах регіону, роздачі земель. Не останнє місце серед життєво важливих справ, які вирішувалися Г.О. Потьомкіним, а отже і В. С. Поповим, були: кількісне й якісне покращання стану Чорноморського козацького війська; використання козацьких підрозділів у якості постійних залог укріплених ліній по всій ділянці південного кордону Російської імперії; прийняття заходів для повного підпорядкування козацького населення південного краю органам військової та цивільної влади. Саме до таких висновків підводять матеріали до історії Чорноморського іррегулярного формування, що зберігаються у особовому фонді Попових [11]. Комплекси документів з історії Чорноморського війська зібрані і підшиті за хронологічним принципом в окремий зшиток під назвою "Матеріали про чорноморське козацтво" [12]. Серед паперів зшитку - найбільш важливі документи як нижчих ланок внутрішнього управління козацьким формуванням (рапорти, донесення станичних отаманів, командирів військових підрозділів, посадових осіб військових канцелярій та правлінь), так і вищих структурних ланок влади (донесення та звіти президента Військової колегії Г. Потьомкіна Катерині ІІ).
Разом із тим наявність серед справ "Матеріалів про козацтво і легкокінні війська: про кількість козаків, які були в турецьку війну в закордонних арміях, про засоби, що сприятимуть приведенню їх до кращого стану та відомості про число нерегулярних по всій державі військ. 1782 - 1789 роки" [13], відомостей по адміралтейству та Військовій колегії" [14], "Генеральної відомості про кількість всіх військ іррегулярних, складена з останніх, отриманих від них рапортів" [13, арк. 25] до якої додається широкий, аргументований виклад заходів, які сприятимуть покращенню стану військ, підвищенню боєздатності їх військових підрозділів, піднесенню господарства [13, арк. 3-17], дозволяють порівняти показники Чорноморського козацького війська з іншими іррегулярними формуваннями Російської держави.
Незначна кількість матеріалів до історії Чорноморської козаччини відклалася в Державному архіві Херсонської області. Насамперед це документи з фонду Херсонського духовного правління (ф. 207). Маємо 14 справ за 1783 - 1844 роки, в яких фігурують козаки та священики Чорноморського війська. Серед матеріалів - справи, що стосуються встановлення суворого нагляду за порядком виконання церковних треб козацьким населенням Чорноморії, розгляду випадків двоєженства, створення сімей "на довіру". Поряд зі справами про порушення козацтвом регламентованих російською державною церквою правил, часто зустрічаються документи, які свідчать про вкрай негідну поведінку священнослужителів.
Усупереч вказівкам путівників по фондах російських архівосховищ про зберігання діловодної документації органів внутрішнього управління козацьких військ ХІХ століття в архівах Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей [28, с. 607], цілісних документальних комплексів у зазначених установах не виявлено. Маємо лише поодинокі справи у Державному архіві Запорізької області (ДАЗО). Вони відклались у фонді Олександрійського повітового казначейства (ф. 12), де в матеріалах ревізії 1811 року, в графі ревізьких "сказок" фігурує запис про втечу поселян до Чорноморського війська [15].
Цілком ймовірно, що в Державному архіві Дніпропетровської області свого часу зберігалися представницькі комплекси джерел, як з історії південного краю в цілому, так і Чорноморського війська зокрема. Адже в Катеринославі як центрі Азовської губернії, потім Катеринославського намісництва, Новоросійської губернії та Катеринославського повіту знаходилися всі адміністративні установи. Про багатющі фонди архіву дізнаємося з доробку А. Скальковського [25, с. 1-2], В. Біднова [2, с. 315-335], В. Пічети [23, с. 55-59], Н. Полонської-Василенко [24, с. 43-206].
Безперечно, значна частина матеріалів була втрачена під час нацистської окупації Дніпропетровська. Далася взнаки і цілеспрямована політика урядової адміністрації 60 - 70-х років ХХ століття, коли найбільш цінні матеріали вилучалися з обласних архівосховищ для передачі до центральних архівів Росії, де розпорошувалися по численних фондах і не збереглись як цілісні зібрання документів. А відтак їх пошук та реконструкція вкрай утруднена. Нажаль, змушені констатувати про наявність у дніпропетровському архівосховищі лише залишків колись найбільшого архівного зібрання з історії Південної України, козаччини. Матеріалів, які безпосередньо торкалися б історії Чорноморського іррегулярного формування останньої чверті ХVIIІ-ХІХ століття не знайдено.
Водночас ряд писемних джерел з історії Чорноморської козаччини виявлено в музеях вищезазначених областей. Так, у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького (ДІМ) зберігаються залишки архіву Азовської та Новоросійської губернських канцелярій. У справочинних книгах Азовської губернської канцелярії знайдено доволі значну кількість: ордерів Г. Потьомкіна; інструкцій вищих органів влади комісарам новоутворених після зруйнування Запорозької Січі повітів; рапортів, звітів, доповідних записок посадових осіб про впорядкування колишніх запорозьких земель та відносин з козацтвом. Маємо і матеріали щодо маєтностей колишніх запорожців, їх господарств, а також реєстри конфіскованого майна запорозької старшини. Згодом частина колишніх запорожців та старшини, що фігурують у матеріалах Азовської губернської канцелярії, опиняється в складі Чорноморського козацького війська. Водночас слід зазначити, що зібрання матеріалів діловодства Азовської губернської канцелярії неодноразово ставали об'єктом дослідження та були опубліковані О. Богумілом [3, с. 1-134; 2, с. 1-126] і Н.Д. Полонською-Василенко [24, с. 43-206].
Цінним джерелом, яке проливає світло на сторінки історії духовної культуру Чорноморського козацтва ХІХ століття, є листи до Д.І. Яворницького, що становлять колекцію документів Дніпропетровського історичного музею. Серед епістолярної спадщини вченого особливу увагу привертають листи внуків С. Білого [ДІМ, арх-12495, 12496, 12501; 18, с. 81-82], кубанського військового архіваріуса, дійсного члена Одеського товариства історії та старожитностей, члена Таврійської вченої архівної комісії П.П. Короленка [ДІМ, арх-16131, 16132, 16133; 18, с. 154-157]. У листах до дослідника знаходимо інформацію і про місцезнаходження різнопланових матеріалів з історії козаччини чи копії документів, зроблених кореспондентами з оригіналів відомих та приватних архівах. Так, у листі нащадка чорноморського полкового старшини Й. Кравченка знаходимо копію маловідомого сенатського указу від 22 грудня 1784 року, а в листах архіваріуса й історика Кубанського козацького війська П. Короленка - відомості про справи стосовно запорозьких і чорноморських козаків у фондах Московського архіву Міністерства закордонних справ [ДІМ, арх.-16139; 19, с. 46-49].
Певна кількість документів із історії Чорноморського козацького війська останньої чверті ХVIII-ХІХ століття відклалась у зібраннях Інституту рукописів НБУ ім. В. Вернадського НАН України і зокрема в фонді Одеського товариства історії та старожитностей. Цінним надбанням даної колекції є зібрання матеріалів катеринославського, херсонського та таврійського архієпископа Гавриїла (В.Ф. Розанова), до якого ввійшли і рештки архіву Катеринославського духовного правління. Серед фоліантів оригіналів та копій документів, відібраних Гавриїлом (В. Розановим) для написання історії краю, зберігаються джерела, які в досліджуваній площині звертають особливу увагу, а саме:
І). Нормативно-законодавчі акти:
1) іменні укази: а) даний на ім'я Г.Потьомкіна про дозвіл підполковнику Сидору Білому та іншим старшинам колишнього Запорозького Війська селитись у Керчинському Куті чи на Тамані (1787 рік) [ІР ЦНБ, ф. V, од.зб. 449-461, арк. 166]; б) даний Сенату про пожалування Війську Чорноморському о. Фанагорія (1792 рік) [19, арк. 167-168];
2) височайші грамоти: а) Війську Чорноморському на о. Фанагорія в Таврійській області (1792 рік) [19, арк. 166-167]; б) Війську Чорноморському про допомогу козакам, які переселяються на новопожалувані землі [19, арк. 168];
3) указ Синоду Іову єпископу феодосійському вікарію Катеринославської єпархії про прирахування до його пастви козаків о. Фанагорія (1794 рік) [19, арк. 169].
ІІ. Масові та статистичні джерела:
1) відомості: а) кількості церков, церковного начиння та книг у підвідомчій Чорноморському козацькому війську новоприєднаній області між ріками Дніпром та Бугом (1793 рік); б) про духовенство, церкви Чорноморського війська;
2) рапорт протопопа Чорноморського війська Романа Порохні до преосвященного Іова Феодосійського про отримання ним антимінців для похідних церков, із виправленням резолюції: яким чином повинні бути освячені похідні церкви (1794 рік);
3) відношення преосвященного Іова Феодосійського в управління Чорноморського війська про недопущення закордонних духовних осіб у межі своєї землі.
ІІІ. Наративи:
1) "Замітка про те, як була влаштована церква в Катеринодарі, в якій знаходилося правління Чорноморського війська" (1794 рік);
2) "Записка про запорожців протоієрея Григорія Крем`янського" (1836 рік) [19].
Поміж інших матеріалів Одеського товариства історії та старожитностей цінними є нормативно-правові акти стосовно управління південним краєм. Вони представлені переважно копіями і датуються 1738 - 1797 роками. Серед документів: Височайше затверджений щорічний розпис платні Чорноморському козацькому війську (1792 рік) [20, арк. 358]; наказ імператриці правителю Таврійської області С. Жегуліну від 15 липня 1792 року про доставку в царський кабінет двотижневих відомостей про стан Чорноморського іррегулярного формування та про встановлення суворого нагляду за тим, щоб до складу Чорноморського війська не приймали російськопідданих втікачів [20, арк. 359].
Одним із важливих зібрань оригінальних документів до історії Чорноморської козаччини останньої чверті ХVІІІ - ХІХ століття ІР ЦНБ є фонд Н.Д. Полонської-Василенко (ф. 42). Наявність цінних документальних джерел із досліджуваної проблематики пояснюється тим фактом, що в 20-ті роки ХХ століття за сприянням В. Біднова до рук дослідниці потрапили залишки матеріалів із Дніпропетровського крайового архіву. Серед цих джерел, переважає справочинна виконавча документація, яка представлена: 1) рапортами, доїздами, донесеннями, що виникли в наслідок залучення чорноморських козаків для здійснення розвідки в дельту Дунаю для отримання відомостей про некрасівців і задунайських запорожців [21]; 2) відомостями служилого складу чорноморських полків і команд [22].
Отже, в Україні найбільш представницькі комплекси джерел з історії Чорноморського козацького війська останньої чверті XVIII - початку ХІХ століття відклалися в Державному архіві Одеської області та в Державному архіві при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим. Незначна кількість матеріалів та поодинокі справи, що дозволяють відтворити окремі сторони життєдіяльності Чорноморської козаччини зберігаються в Центральному державному історичному архіві в м. Києві, Державному архіві Херсонської області, Державному архіві Запорізької області, комунальному закладі "Ізмаїльський архів", у зібраннях Інституту рукописів НБУ ім. В. Вернадського НАН України. Документальні матеріали українських архівосховищ та музейних установ дозволяють доповнити цінними відомостями основні документальні зібрання з історії Чорноморського козацького війська, що відкралися в архівах Російської Федерації, відстежити зв'язки Чорноморської козаччини з населенням різних регіонів країни, визначити роль Чорноморського іррегулярного формування у військовій, економічній, політичній структурах Російської держави.

Джерела та література

1. Абросимова С.В. Книга Д.І. Яворницького "Історія села Фаліївки-Садової" // Вчений-подвижник. - Дніпропетровськ, 1991.
2. Беднов В. Сведения об архиве Екатеринославской Духовной Консистории (Документы ХVІІІ в.) // ЛЕУАК, 1908. - Вып. 4.
3. Богумил А.Г. К истории управления Новороссией князем Г.А. Потемкиным. Ордера 1775 и 1776 года // ЛЕУАК. - Екатеринослав, 1905. - Вып. 2.
4. Богумил А.Г. К истории управления Новороссией князем Г.А. Потемкиным. Ордера 1790 и 1791 г. // ЛЕУАК. - Екатеринослав, 1905. - Вып. 2.
5. Державний архів Автономної республіки Крим (далі - ДААРК), ф.799, оп. 2, спр. 240, 245-253, 257.
6. ДААРК, ф.799, оп. 2, спр. 245, 253, 257, 272; оп. 3, спр. 341, 346, 348, 349, 350.
7. ДААРК, ф.799, оп. 2, спр. 244.
8. ДААРК, ф.799, оп. 2, спр. 257, 261, 278, 288; оп. 3, спр. 273, 345, 351.
9. ДААРК, ф.799, оп. 2, спр. 231, 232, 339.
10. ДААРК, ф.801, оп. 1, спр. 2, 13, 27, 53.
11. ДААРК, ф. 535, оп. 1, т. 3, спр. 1650, 1675, 1703, 2465, 2466, 2467; оп. 1, т. 2, спр. 1012, 1026, 1039, 1102, 1148, 1566.
12. ДААРК, ф. 535, оп. 1, т. 2, спр. 2466.
13. ДААРК, ф. 535, оп. 1, т. 2, спр. 1012.
14. ДААРК, ф. 535, оп. 1, т. 2, спр. 990.
15. Державний архів Запорізької області (далі - ДАЗО), ф. 1, оп. 1, спр. 1-40.
16. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО), ф. 93, оп.1, спр. 166, арк. 40-89.
17. ДАОО, ф. 4, оп. 2, спр. 599, 459.
18. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 3: Листи музейних діячів до Д.І. Яворницького/ Укладачі С. В. Абросимова, Н.Є. Василенко, А.І. Перкова та ін..; За заг. ред. Н.І. Капустіної. - Д.: АРТ-ПРЕС, 2005.
19. Інститут рукописів НБУ ім. В. Вернадського НАН України (далі - ІР ЦНБ), ф. V, од.зб. 449-461.
20. ІР ЦНБ, ф. V, од.зб. 221-448.
21. ІР ЦНБ, ф. 42, од.зб. 48, 51, 52, 69.
22. ІР ЦНБ, ф. 42, од.зб. 106, 108.
23. Пичета В. Несколько слов о состоянии архива Екатеринославского нижнего земского суда // ЛЕУАК. - Екатеринославв, 1904. - Вып. 1.
24. Полонська-Василенко Н. Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження історії Запоріжжя // Нариси з соціально-економічної історії України. - К., 1932. - Т. 1.
25. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 1731-1823. - Одесса: Гор.типогр., 1836. - Ч. 1.
26. Фелицин Е. О материалах для истории войны с Турцией 1788-1791 гг., хранящихся в Кубанском войсковом архиве // ЗООИД. - Одесса, 1896. - Т. XIX. - С. 28; Фелицин Е. Акты 1788-1791 гг., извлеченные из дел Кубанского войскового архива // ЗООИД. - Одесса, 1896. - Т. XIX. - Отд. 5. - С. 105-120.
27. Фелицин Е. Акты 1788-1791 г.г., извлеченные из дел Кубанского войскового архива // ЗООИД. - Одесса, 1897. - Т. XX. - Отд. 2. - С. 50-59.
28. Центральный Государственный военно-исторический архив СССР. Путеводитель. В 3-х частях/ Редкол.: Автократов В.Н. и др. - М., 1979.

 использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com