использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

дослідження спадщини О.О. Рябініна-Скляревського

Малинова г.л., Сапожников І.В. О.О. Рябінін-Скляревський: матеріали до біографії.

 — Одеса-Київ: “Елтон-2”–“Гратек”, 2000. — 222 с.

З виходом у світ другого тому ювілейної збірки із серії “Невичерпні джерела пам’яті”, в якій було републіковано ряд праць О.О. Рябініна-Скляревського, статей і повідомлень, які вийшли останнім часом і присвячені життю та творчості цієї людини, частина дослідників тільки починає відкривати для себе його ім`я. І певно, що не пожалкує, бо познайомиться з теоретиком військового мистецтва, професійним архівістом, істориком, археологом, дослідником східної культури і релігії, й разом з тим, яскравим журналістом, суспільним діячем, цікавим викладачем.

Свого часу відповідні державні органи добре постаралися, щоб ім’я О.О. Рябініна-Скляревського було “забуте” не тільки сучасниками, а й нащадками; а його творчий доробок став важкодоступним і малознаним. Значна кількість робіт вченого і на сьогодні залишається бібліографічною рідкістю. Навіть не всі фундаментальні бібліотеки можуть похвалитися наявністю праць О.О. Рябініна-Скляревського, не говорячи вже про інші. Виявляється легше віднайти архівні матеріали, опрацьовані і залучені до роботи дослідником, ніж в повній мірі ознайомитися із його науковим доробком. Так сталося і з автором рецензії, якому вдалося виявити комплекс архівних документів щодо переходу населення Задунайської Січі в межі російської держави в 1828 році, опрацювати й опублікувати їх, а потім повністю прочитати роботи О.О. Рябініна-Скляревського, присвячені останнім рокам існування Задунайського Коша та становленню Азовського козацького війська. Безперечно, це не робить честі авторові рецензії як досліднику, однак яскраво демонструє нагальну потребу в перевиданні праць О.О. Рябініна-Скляревського, всебічному вивченні його наукової спадщини, у дослідженні сторінок життя та діяльності. Ось чому вихід у світ першого тому праць державного архіву Одеської області є справжньою подією в науці і даниною пам’яті талановитій, важкої долі людині, цікавому науковцеві, військовому і суспільному діячеві — О.О. Рябініну-Скляревському.

Монографія Г.Л. Малинової й І.В. Сапожникова “О.О. Рябінін-Скляревський: матеріали до біографії” фактично складається з одного розділу, бібліографії праць вченого, списку джерел і робіт про життя дослідника. У додатках вміщена неопублікована праця О.О. Рябініна-Скляревського “Запорозькі заколоти та керуюча верства Коша ХVІІІ століття”, покажчики до неї, списки ілюстрацій та скорочень до книги. Автори монографії характеризують своє дослідження як “перше наближення і збірник матеріалів до написання його біографії”.

Книга Г.Л. Малинової й І.В. Сапожникова цінна залученням різнопланових джерел, більша частина яких вперше вводиться до наукового обігу. Особливо звертають на себе увагу документи з архіву Служби безпеки України в Одеській області, які дають уявлення про громадську діяльність О.О. Рябініна-Скляревського, його оточення, коло інтересів, захоплення, ставлення до подій і змін у суспільному житті населення країни.

Беззаперечним внеском авторів у дослідження наукової спадщини О.О. Рябініна-Скляревського є підготовка до друку й публікація невідомої раніше праці дослідника “Запорозькі заколоти та керуюча верства Коша ХVІІІ століття”. Заслуговує на увагу і схвалення складена бібліографія робіт ученого з короткими анотаціями на окремі з них, поданими у першому розділі монографії. У книзі Г.Л. Малинової й І.В. Сапожникова робиться вдала спроба всебічно дослідити і діяльність О.О. Рябініна-Скляревського як професійного архівіста, його внесок у розвиток архівної справи в Україні.

Перший розділ монографії умовно можна поділити, принаймні, на дві частини, у яких спочатку викладаються короткі біографічні відомості про життя та діяльність дослідника, а потім робиться спроба огляду наукового доробку вченого. Водночас, хотілося б зазначити, що дещо романтична назва першого розділу монографії ”Між Марсом і Кліо” не зовсім налаштовує на серйозне сприйняття інформації, такої наприклад, як витяги із документів УСБУ по Одеській області. Не зовсім коректним, на наш погляд, є вживання таких зворотів у науковому виданні, як-от: “як бачимо, ті часи були ще вегетаріанські”, “наш герой”, “не будемо лишати читачів задоволення прочитати роботу самостійно”, тощо.

У викладі біографії вченого дозволю собі не погодитися із твердженням авторів, що під час першого арешту О.О. Рябінін-Скляревський “одразу ж визнав участь у контрреволюційній офіцерській організації, яка ставила за мету повалення радянської влади” [стор. 23]. Малоймовірно, що після такого зізнання його б відпустили на волю із записом у справі: “слідством не зібрано матеріалів, достатніх для віддання його під суд”. І справа тут не у “вегетаріанських часах”, а у зізнанні О.О. Рябініним-Скляревським в еволюції своїх політичних поглядів. Він відверто написав, що протягом вересня 1922 – грудня 1924 року “ідеологічно як-то близько став до денікінські налаштованого офіцерства в артшколі”. Однак, далі вчений зазначає, що після звільнення з роботи в школі безповоротно став “на платформу розуміння державного порядку в формі федерації чи союзу”, і офіцерські організації стали йому не по дорозі [стор. 25]. Але це зізнання не дає підстав звинуватити О.О. Рябініна-Скляревського в контрреволюційній діяльності в складі офіцерської спілки артшколи. Минуле не було секретом для тих органів, які його арештували, а за колишні переконання тоді ще дійсно масово не судили.

Не зовсім зрозумілою є спроба аналізу наукової спадщини вченого авторами книги. Спочатку розглядаються праці О.О. Рябініна-Скляревського в хронологічній послідовності з виведенням із загального контексту праць з історії козацтва, далі йде характеристика його діяльності як архівіста і потім окремо виділяються роботи дослідника з історії запорозької і задунайської козаччини. Якщо автори монографії вважають, що така подача матеріалу найбільш виправдана, то бажано було на початку аналізу робіт дослідника хоч би декількома рядками аргументувати саме такий підхід у розгляді наукового доробку вченого. В монографії не простежується і ретельного аналізу праць О.О. Рябініна-Скляревського, а лише подаються коротенькі анотації на них з виділенням цікавих, на думку авторів книги, фактів, моментів. Проте Г.Л. Малинова й І.В. Сапожников і не претендували на створення довершеної праці, а лише намагалися “привернути увагу” до біографії та наукової спадщини дослідника. З огляду на це, дещо передчасним є висновок, що лише праці з історії української козаччини “назавжди обезсмертили” ім`я О.О. Рябініна-Скляревського [стор. 50]. Переконана, що дослідження біографії вченого, вивчення його наукової спадщини дасть можливість зробити нові наукові відкриття, пролити світло на білі плями історії, архівної справи в Україні. Залишається сподіватися, що робота розпочата одеськими дослідниками, буде гідно продовжена і з плином короткого проміжку часу всі бажаючі матимуть можливість познайомитися не лише з повноцінною біографією О.О. Рябініна-Скляревського, а з й повним виданням як опублікованих, так і неопублікованих праць дослідника.

Маленко Л.М.